Психоемоційний стан вихователів дитячих дошкільних закладів

Сіряченко Світлана

Мета: Дослідити ознаки емоційного вигорання вихователів дитячих дошкільних закладів, а також проявів темпераменту (індивідуально-психологічних особливостей), які впливають на характер та індивідуальний стиль професійної діяльності.

Актуальність: Визначення сучасного психоемоційного стану вихователів дитячих садків, дослідження ознак синдрому емоційного вигорання і темпераментальних особливостей в процесі професійної діяльності.

 

Постанова проблеми :Дошкільне виховання є першою ланкою в системі безперервної освіти людини. Саме в дитячому дошкільному закладі формуються підвалини знань, вмінь, основи спілкування та соціальних відносин майбутньої особистості. Виховання дитини є дуже складним видом професійної діяльності, цедіяльністьпостійного спілкування. Через гру, індивідуальні та спільні заняття в дитячому садку вихователь сприяє соціальному та психічному розвитку дитини; навчає писати, рахувати, малювати, співати, танцювати, конструювати, тобто активно готує дитину до наступного кроку — навчанню у школі. Сама особистість педагога-вихователя має визначальну, особливу роль у загальному розвитку дитини. В той же час вихователь несе відповідальність за життя та здоров’я дитини упродовж перебування її в садочку. Такий широкий та відповідальний спектр професійних обов’язків викликає у вихователів постійне психоемоційне напруження. Це суто жіноча професія, що надає додаткове психофізіологічне та емоційне забарвлення цьому виду професійної діяльності.

Вихідні передумови: Вихователь дошкільного закладу у своєї професійній діяльності постійно виходить за межі професійних обов’язків, тому що професія вихователя — значною мірою не професія, а покликання, яка потребує великого терпіння та любові. Окрім виховних та освітянських дій, вихователь дитячого садку в процесі робочого дня замінює дітям матір в її відсутність, і дитина чекає від нього уваги та захисту. Все це потребує від вихователів саме психоемоційних витрат, адже всі діти різні і вихователь — також особистість зі своїми проблемами та характером. Вихователь повинен постійно підвищувати свій професійний рівень, актуалізуватися, самовдосконалюватися в залежності від потреб сучасності. Тільки високопрофесійний вихователь спроможний виховати творчу, допитливу дитину — основу для подальшого розвитку особистості в життєвому і професійному просторі. В той же час, сучасне буття, невпевненість в завтрашньому дні, нестійкість в економіці накладає додаткове психоемоційне напруженням на психофізіологічний стан вихователів

Синдром емоційного вигорання: Поняття синдрому емоційного вигорання (СЕВ) введено до психології у 1974 р. американським психіатром Г. Фрейденбергом. Синдром найчастіше зустрічається серед професій, що пов’язані зі спілкуванням — професій типу «людина-людина» та проявляється у вигляді емоційного виснаження, яке постійно наростає, супроводжується особистісними змінами в сфері спілкування

 Висновки:

Перший

Дослідження ознак прояву синдрому емоційного вигорання вихователів дитячих дошкільних закладів виявило, що у більшості вихователів не сформовані симптоми, з яких складається емоційне вигорання, що є позитивним результатом даного дослідження

 

Другий

Встановлено, що симптом «редукція професійних обов’язків» вже сформований у 61,5 % досліджених вихователів, формується — ще у 15,4 %

 

Третій

Дослідження темпераментальних особливостей виявило, що більшість вихователів  — екстраверти, «ригідні» (консервативні), емоційно збудливі, мають низький темп реакції (неквапливі), пасивні.

 

Четвертий

Кореляційній аналіз виявів достовірні зв’язки між рівнем емоційності вихователя, як властивість темпераменту, та симптомами «редукція професійних обов’язків», «особистісна відстороненість»

 

П’ятий

Визначена «група ризику» яка потребує певних психотерапевтичних заходів для подолання та профілактики емоційного вигорання.